Ми часто відкладаємо проявленість до моменту, коли станемо достатньо впевненими. Але впевненість не завжди приходить першою. Частіше першою є маленька дія, зроблена поруч зі страхом.
Доросла видимість не гарантує схвалення. Вона створює можливість залишатися у контакті із собою, коли інші мають власну реакцію. Не переконувати всіх, не ставати зручнішою, не зникати після першої критики.
У цьому місці проявленість перестає бути маркетинговою задачею. Вона стає психотерапевтичною роботою з соромом, межами, агресією та правом займати місце.
Терапевтична зміна починається там, де досвід отримує достатньо уваги й простору.Повернутися до всіх статей ↗